Редукторна олива

З усіх мастильних матеріалів важливе місце займають мастильно-охолодні рідини для різноманітних редукторів. І для високошвидкісних, і для тихохідних передач, правильний вибір та застосування складу мають практично першочергове значення для їхньої надійності та довговічності в роботі.
Що найбільше цікавить тих, хто купує оливу в редуктор, окрім ціни? Розглянемо деякі питання, що часто зустрічаються.

В’язкість для використання в типовому редукторі?

Вибір плинності складу для коробок передач – це підбір кращого балансу між навантаженням, співвідношенням набір швидкості/скидання, геометрією самого вузла та операційним середовищем. Як і для більшості програм, краще почати з рекомендацій виробника обладнання (OEM). Ці дані зазвичай розміщені на табличці, що прикріплена до зовнішньої сторони корпусу коробки. Звична «густота» промислового мастила виглядає як, наприклад, 75w-140 або 80w-90.
В позначеннях ви можете бачити рекомендовану в’язкість, крім термінів класів ISO, також за шкалою Американської асоціації виробників передач (AGMA). Вони корелюються між собою. Літери S або EP передбачають відповідно: використання продукту на синтетичній основі або з присадками, що підвищують стійкість до впливу тиску (у важконавантажених вузлах верстатів та машин).
Альтернатива рекомендаціям виробника обладнання
Звичайно, не слід порушувати поради компанії, яка виготовила редуктор, без поважних причин, але в екстремальних умовах навколишнього середовища (наприклад, дуже високі або дуже низькі температури), при підвищеній вантажопідйомності або ударному навантаженні, у продовжених циклах роботи зміна ОЕМ рекомендацій є виправданою.
Завжди краще проконсультуватися з досвідченим менеджером з продажу мастильних матеріалів, перш ніж вибрати інший клас в’язкості, ніж радить OEM.

Синтетична олива в редуктор – коли перехід виправданий?
Синтетичні оливи пропонують деякі істотні переваги за певних обставин. Наприклад, при дуже низьких температурах синтетичний продукт матиме набагато нижчу в’язкість, ніж відповідний мінеральний рівень.
Це може бути перевагою під час запуску на холоді, коли ущільнення каналів може викликати тимчасове мастило «голодування», особливо в редукторах з нерівномірною системою подачі оливи. Крім того, при дії високих робочих температур (внаслідок зовнішнього нагрівання або через сам процес) синтетика буде мати більш високу в’язкість, ніж мінеральні продукти відповідного рівня і, як правило, опиратися окисленню і термодеструкції краще.
Простіше кажучи, можна звести всі аргументи до простого правила: застосовувати мінеральну редукторну оливу, якщо робоча температура нижче 70 градусів Цельсія, але віддавати перевагу синтетиці або складам на мінеральній основі преміум-класу, якщо робоча температура перевищує 80 ˚С.
Звичайно, є й інші ситуації, коли синтетичний варіант мастила доцільніший, наприклад, для подовжених інтервалів виміри або при інших особливостях експлуатації.

ЕР-присадки викликають корозію жовтих металів?

У деяких випадках це може бути вірно. Деякі типи присадок призначені для взаємодії з металевими поверхнями за підвищених температур, щоб захистити їх у граничних умовах дії мастила. Ці типи добавок часто називають «хімічно активними», і при нагріванні (вище 60-65 ˚С) вони дійсно можуть почати реагувати з жовтими металами (латунь, бронза).
З цієї причини потрібно обережно вибирати мастильний матеріал для передач черв’ячних приводів, в деталях яких часто використовуються жовті металеві сплави.
Щоб дізнатися, наскільки хімічно активним є той чи інший продукт, зверніть увагу на пункт «вплив корозії на мідь» у специфікації. Чим нижче число – тим краще, тобто олива є хімічно інертною, тоді як вищі оцінки можуть вказувати на можливі проблеми застосування в деякому устаткуванні за умов підвищених робочих температур. Деякі оливи розраховані тільки на сталь і не підходять для вузлів з кільцевими зубчастими колесами з латуні або бронзи.

Синтетичні оливи та зниження споживання енергії

Чи може синтетична олива дати економію енергії, залежить від кількох факторів. Наприклад, при нанесенні на циліндричне зубчасте колесо, яке, як правило, працює з ефективністю в 95% від максимуму, важко зрозуміти, наскільки істотною є втрата при терті від мастила, щоб виправдати претензію.
Аналогічним чином, якщо домінуюча втрата при терті не через тертя рідини, а скоріше якогось іншого механічного фактора, знову ж таки малоймовірно, що ви побачите різницю. Тим не менш, в деякий ситуаціях, коли є багато тертя ковзання і мастило несе відповідальність за більшу частину втрат енергії, є можливість за рахунок мастила зберегти 5-10% енерговитрат.